Relacja, Manifestacja i Atestacja dóbr Dąbrowickich · Anno Domini 1650
Справа складається з трьох юридичних актів, вписаних до Гродських книг Пінського замку у 1650 р. Мова документів — суміш старопольської, латини та канцелярської (руської) мов, що було нормою для діловодства Великого Князівства Литовського. Натисніть на скан для перегляду у повному розмірі.
«Renevat» — латинізм у тексті: «возний, що відновлює / повторює свідчення перед судом». Це офіційна формула для позначення посади.
«Boiku Sodziwinia» — у транскрипції це дещо спотворене прочитання скоропису. Правильно: «Marcin Borek Sędziwój» — Марцин Борек, суддя Вінницький.
«Побунтовані з козаками» / «від натовпу знищені і пограбовані» — дві долі підданих. Частина свідомо приєдналась до повстання, частина просто стала жертвою мародерства.
«Nowo na pogorzelisku pobudowanych» — «наново на попелищі побудованих» — ключова фраза. Свідчить, що через кілька місяців після пожеж люди повертались і відбудовувались.
Маршрут возного 5–6 квітня: Дубровиця → Береcть → Орв'яниця → Нивецьк → Мочулище → Залішани (день 1); Біла → Велюнь → Людинь → Клесів → Карпилівка → Стрільськ → Глушиця (день 2).
«Stepkowsky» у транскрипції — правильно: Стемпковський (Stępkowski), відоме шляхетське прізвище. Не «Стефановський», як помилково інтерпретується в деяких читаннях.
«Za universlaem Pana Wojewody Ruskiego» — «за дозволом воєводи Руського». Загін діяв нібито з офіційного дозволу, але фактично вчиняв мародерство.
«Барті з вуликами» — бджільництво на вуликах-бортях у деревах. Вилучення пасік — один із найтяжчих видів збитків, адже відновити їх можна лише за роки.
«Люди з голоду пухнуть і вмирають» — пряме свідчення гуманітарної катастрофи. Формула не є канцелярським штампом — це конкретна констатація факту.
Срібло та мідь покійного Борка — майно, передане підвоєводою Краківським пані Білецькій, тітці сиріт. Згадка потрібна для обґрунтування претензій кн. Четвертинського як опікуна.
«Подимне» — податок з кожного «диму» (господарства). Ухвалено Варшавським сеймом 1649 р. Декларація подавалась під присягою, щоб уникнути фальсифікацій.
«З пророчими домами двома» — мабуть, будинки-прогнози / будинки-застави. Можлива також інтерпретація: «профані» (нецерковні) будинки.
Млин з рудньою у Нивецьку — важлива деталь: рудня (залізоплавильне підприємство) при млині. Свідчить про промислову функцію маєтку.
«Nowo na pogorzelisku pobudowanych» (Стрільськ, Глушиця) — тут ця фраза має іронічно-трагічний відтінок у контексті податкової декларації: лічимо «нові» хати на попелі.
Три присяжні — по одному від трьох різних сіл — стандартна юридична процедура. Кожен представляв своє село і ніс особисту відповідальність за точність даних.
Офіційний звіт возного про огляд порожніх будинків у Дубровицькому маєтку після козацько-жовнірських спустошень.
Виписка з книг гродських Пінських. Року 1650, квітня 13 дня.
В уряді гродському в замку Пінському перед підстаростою Яном Ясиковським возний генерал Берестейського воєводства Андрій Сахновський подав реляцію і просив вписати її до книг гродських Пінських.
«Я, Андрій Сахновський, возний Пінського повіту, засвідчую, що 5 квітня 1650 р., взявши зі собою шляхтичів — пана Яна Діковицького та пана Андрія Істомицького, прибув за дорученням слуги підкоморія Луцького Грехового Четвертинського, управителя Миколая Березецького, до маєтку Дубровиця в Пінському повіті.
Пан Березецький заявив, що маєток Дубровиця — спадщина після покійного діда підкоморія Луцького — спершу козаками, а потім жовнірами дуже спустошений і знищений. Частина підданих збунтувалась із козаками, частина — пограбована натовпом і втекла, деякі села спалені жовнірами.
Під час огляду я побачив:
• У місті Дубровиця: 25 порожніх будинків
• У селі Береcть: 3 порожніх будинки
• У селі Орв'яниця: 7 порожніх будинків
• У селі Нивецьк: 7 порожніх будинків
• У селі Мочулище: 4 порожніх будинки
• У селі Залішани: 4 порожніх будинки
Наступного дня, 6 квітня, за річкою Случ:
• У селі Біла: 8 порожніх будинків
• У селі Велюнь: 8 порожніх будинків
• У селі Людинь: 6 порожніх будинків
• У селі Клесів: 12 порожніх будинків
• У селі Карпилівка: 8 порожніх будинків
• У селі Стрільськ: 20 будинків, заново відбудованих на попелищі — все село було спалене
• У селі Глушиця: 8 хат на згарищі — все село також спалене»
Андрій Сахновський, возний генерал, підтверджую.
Офіційна скарга управителя Березецького про мародерство загону Стемпковського з татарами та голод серед населення.
Виписка з книг гродських Пінських. Року 1650, вересня 22 дня.
«Я, Миколай Березецький, управитель Дубровицький, від імені Ясновельможного князя Стефана Четвертинського, підкоморія Луцького, заявляю про велике нещастя. Прибувши до Дубровиці (маєток залишився сиротам після покійного Марцина Борка Сендзівоя), я виявив повне спустошення.
Маєток — замок, фольварки і села — спочатку пограбували козаки-повстанці. Потім грабували коронні та литовські війська (пінські хоругви). А нещодавно пан Стемпковський зі своїми хоругвами та татарами, діючи нібито з відома воєводи Руського, з 8 липня перебував тут понад п'ять тижнів.
Вони вимагали від містечка величезні кошти (стації), накладали нелюдські тягарі, забирали хліб, грабували стодоли, вивозили зерно з полів, а те, що не забрали — витоптали кіньми. Виривали вулики з пасік (і дворянських, і селянських). Забирали у міщан і селян всю рогату худобу, волів, корів та коней. Через ці злочини люди тепер пухнуть і вмирають від голоду.
Також зазначаю: золото, срібло, мідь та готівка, що належали покійному Борку, зберігались у Пінську. Після його вбивства підвоєвода Петро Краківський передав ці речі рідній тітці сиріт — пані Ельжбеті Боратинській-Білецькій.
Подаю цю офіційну скаргу (маніфестацію) до гродських книг, щоб зафіксувати збитки та захистити права законних спадкоємців.»
Миколай Березецький, управитель Дубровицький.
Податкова декларація під присягою. Точний реєстр господарств («димів»), що вцілили після воєнних дій — для розрахунку подимного податку.
Виписка з книг гродських Пінських. 14 квітня 1650 року.
«Я, Миколай Березецький, слуга князя Стефана Четвертинського, підкоморія Луцького, згідно з ухвалою Варшавського сейму 1649 р. про збір подимного податку, перераховую господарства («дими») і передаю дані збирачам:
• Місто Дубровиця (половина): 120 димів, два млини на річці Горинь
• Береcть: 15 димів
• Орв'яниця: 20 димів
• Нивецьк: 30 димів та млин із рудньою
• Мочулище: 7 хат
• Залішани: 7 димів
За річкою Случ:
• Біла: 10 хат
• Велюнь: 17 димів та млин
• Людинь: 8 димів
• Клесів: 20 димів
• Карпилівка: 8 димів
• Стрільськ: 20 димів (нових, на попелищі) та млин на Случі
• Глушиця: 8 нових хат та млин на Случі
Для підтвердження надсилаю до присяги: Клима Касіушича з Дубровиці, Макара Канонича з Мочулищ та Федора Лукяновича з Білої. Вони присягають, що більше заселених будинків немає.
10 квітня 1650 р. Миколай Березецький, намісник Дубровицький.»
Війти склали присягу перед Богом, підтвердивши правдивість даних. Документ завірений писарем Стефаном Казимиром Войною.
Клим Касіушич — війт з Дубровиці · Макар Ранонович — війт з Мочулищ · Федор Лукянович — війт з Білої. Присягнули, що «по велі закону господнього і посполитому правдиво вписали, нічого не таїли і не пропустили».
Документи написані у розпалі Хмельниччини. Поліщуки страждали від козацьких рейдів, польських і литовських гарнізонів та татарських союзних загонів — одночасно. Для звичайної людини з Дубровиці не було різниці між «своїм» і «чужим» — грабували всі.
Андрій Сахновський — возний генерал Берестейського воєводства, безпосередній укладач реляцій. Миколай Березецький — управитель (Starosta) Дубровицького маєтку, автор маніфестації й атестації. Стефан Четвертинський — підкоморій Луцький, власник маєтку та опікун сиріт Борка. Марцин Борек Сендзівой — покійний попередній власник (суддя Вінницький), дід Четвертинського по материнській лінії. Стемпковський — командир загону жовнірів із татарами, «відряджений» нібито від воєводи Руського. Стефан Казимир Война — писар господарський Пінського воєводства, завіряв документи.
