Найстаріша архітектурна пам'ятка Дубровиці
Збудований 1695–1742 · Стиль рококо · Орден піарів
Маркери на фото вказують на ключові елементи
Костел збудований орденом піарів — католицьким чернечим орденом, заснованим у Римі 1617 р. і присвяченим освіті бідних. Разом із костелом орден заснував у Дубровиці колегіум — один із небагатьох навчальних закладів тогочасного Полісся.
Головним ктитором виступив Ян Кароль Дольський — 33 тис. злотих. Додаткові кошти надійшли від графів Плятерів та скарбника київського В. Прушеневського — ще 50 тис. злотих. Консекрований єпископом Франциском Кобельським у 1742 р.
Одразу після встановлення радянської влади у 1945 р. костел зачинили. Дзвони зняли і вивезли, орган розібрали та знищили. Срібне начиння, старовинні ікони та цінне церковне майно розграбували або знищили.
Будівлю перефарбували з білого у червоний і пристосували під промисловий склад. Так тривало понад чотири десятиліття. У 1992 р. костел освячено повторно єпископом Маркіяном Трофим'яком і повернуто громаді.
У 1938 р. парафія охоплювала понад 100 навколишніх сіл — Крупове, Острівці, Мочулище, Воробин та ін. Це була одна з найбільших католицьких громад на Рівненщині.
Перший дерев'яний костел 1684 р. шведи спалили у 1709 р. під час відступу після Полтавської битви. Нинішня мурована споруда — трьохнавна базиліка в стилі рококо — зведена на його місці.
Відкритий у 1702 р. — ще до завершення всього будівництва. Богослужіння розпочалися задовго до офіційної консекрації 1742 р. Інтер'єр оздоблений у стилі рококо: хрестові склепіння, різьблені вівтарі й скульптурний декор.
Головний образ вівтаря — св. Іоанна Хрестителя — роботи живописця Лукаша Хубля, що дивом вцілів у радянський час.
Найцінніший елемент інтер'єру — вітраж, замовлений і виготовлений спеціально у Венеції. Унікальний для всього регіону Полісся. Знищений одразу після закриття костелу у 1945 р. Від нього не залишилося ані фрагментів, ані документальних зображень.
Православна церква України · Дубровицьке благочиння Рівненської єпархії
Збудована 1861 р. · Пізнє бароко · Цегляна · Трьохкупольна
Перша згадка про православну церкву в Дубровиці — у заповіті Марії Юріївни Гольшанської (Курбської) від 18 березня 1576 р. Вона заповіла чоловікові, князю Андрію Михайловичу Курбському, передати до Пречистенської церкви мале Євангеліє в червоному оксамиті й золоченому сріблі, чорнооксамитне Євангеліє та срібний визолочений хрест.
Копії метричних книг парафія вела з 1777 р. Принаймні до 1834 р. вона належала до Домбровицького деканату греко-католицької церкви, опісля перейшла до православних. Станом на 1859 р. парафія налічувала 2 902 вірян із самого міста та кількох приписних сіл.
Сучасна мурована будівля зведена у 1861 р. коштом дубровицького графа Ігнатія Броель-Плятера. До 1892 р. парафія виросла до 4 439 вірян і в підпорядкуванні мала однокласне народне училище та низку приписних сіл.
У 1962 р. радянська влада закрила церкву і перетворила на склад солі. Існували плани підірвати будівлю — з Луцька вже були викликані мінери та привезена вибухівка. В останній момент начальник райвідділу міліції Дмитро Башинський скасував наказ, врятувавши пам'ятку. За це йому присвоєно звання почесного громадянина Дубровиці.
Після проголошення незалежності храм відреставрували. Релігійну громаду зареєстровано 25 вересня 1992 р. Станом на 2011 р. — близько 350 парафіян.
Архітектурно — трьохкупольна мурована базиліка в стилі пізнього бароко. Поєднує осьову схему народної дерев'яної архітектури з дзвіницею на західному фасаді — характерною рисою російської традиції. Восьмерик дзвіниці декорований щипцями. Чотири стовпи п'ятигранного перерізу несуть систему підпружних арок.
Праведна діва · пом. бл. 1566 р. · Мощі у Ближніх печерах Лаври · День пам'яті 28 вересня
Ікона св. Юліанії
«Радуйся, Юліаніє, діво, ліліє прекрасна, бо проросла ти в земному Христовому саду; радуйся, бо процвіла ти в небесному Його вертограді»
Юліанія Юріївна Гольшанська Дубровицька — православна свята праведна діва, дочка князя Юрія Гольшанського. Померла мирянкою на 16-му році життя, не пізніше 1566 р. Її мощі були чудесно знайдені біля Успенського собору Лаври на початку XVII ст. — на кришці труни зберігся герб Гольшанських і напис з ім'ям та віком.
Прославлена за патріарха Петра Могили (1632–1646). Після пожежі 1718 р., що пошкодила раку, мощі перенесені до Ближніх печер за наказом Анни Іоанівни у 1730 р. — де перебувають і донині. Юліанія — одна з двох святих дів, похованих у Лаврських печерах. Чудеса, приписані їй, описані у виданні Лаврської друкарні 1705 р.
21 вересня 2005 р. в Дубровиці освячено пам'ятник Юліанії — він стоїть поруч із Церквою Різдва Богородиці, з якою пов'язана пам'ять про її родину Гольшанських.
Розпис ц. Іова Почаївського
кін. ХIХ ст.
Літографія · 1886 р.
Пам'ятник у Дубровиці
відкрито 2005 р.
Гробниця у Лаврі
рис. А. ван Вестерфельда · 1651 р.
