Regestr Szkód Poczynionych w Majętności Dubrowickiej przez J.P. Borków · Anno Domini 1665
Судовий реєстр збитків, вписаний до книг гродського суду у Пінську у 1665 р. Документ складений нотаріально — за участю возного генерала Романа Яцковського та свідків-шляхтичів. Мова — старопольська з латинізмами. Оригінал зберігається у фонді ІІ, одиниця зберігання 12918. Натисніть на скан для перегляду у повному розмірі.
«Regestr Szkód» — юридичний реєстр збитків (перелік претензій). Складався нотаріально за участю возного (Jenerał) для подання до гродського суду у Пінську.
«Ich mość Panów Borków» — форма множини: справа стосується кількох представників родини Борків, а не однієї людини. Документ вживає «Borków» — родовий множини.
«Aręda» (оренда) — пан Колайський тримав маєток Дубровиця за орендою. Борки силоміць його вигнали і захопили маєток. Це не «наїзд» у класичному розумінні, а захоплення чужої оренди.
«Ex nunc» — лат. «відтепер, негайно». Пан Фірлей особисто виплатив Колайському щонайменше 12 000 злотих компенсації за вигнання — і подає цю суму як частину своїх збитків від Борків.
«Kobyłę za 100 złotych» — у війта Дрозда взяли кобилу вартістю 100 злотих (а не «скільки коштувало 100 злотих»). Це окрема стаття збитків, додатково до викупу.
«Підстарості Пуяті — 50 злотих» — Пуята (Pujata) був підстарости Борка. Дрозд мусив дати йому 50 злотих за посередництво у звільненні з в'язниці.
«Брати Лаворовичі» (Bracia Laworowiczowie) — призначені Борком замість законного війта Дрозда. Усунення законного урядовця через кайдани і викуп — яскрава ілюстрація методів Борка.
«Під час татарської тривоги» — Борко використовував панічну втечу людей до річки та човнів, щоб грабувати їхнє майно у момент найбільшої вразливості. Захопив човен «під замком Сківого» — місцева топонімічна вказівка.
«Сім червоних злотих = 84 злотих» — червоний золотий (дукат) дорівнював 12 звичайним злотим. Документ сам наводить розрахунок: 7 × 12 = 84.
«Одмерловщина» (odmarłowszczyzna) — давній податок пану після смерті селянина за право спадщини. Борко використовував його як привід для фіктивних стягнень навіть тоді, коли ніхто не помер.
«Биті талери» — срібна монета підвищеної якості. 1 талер = 7 злотих. 20 талерів = 140 злотих. Ковтунь (Coutuń) «судячись» заплатив саме такими монетами — значить, це офіційний судовий порядок, а не довільне стягнення.
«Давид Старий — 125 злотих за те, що «даєш знати про пана Фірлея»» — Борко карав мешканців за лояльність до законного власника. Кращого підтвердження незаконності його дій не знайти.
«Пуята — штраф за те, що дитина винникового впхнула у брагу» — брага (braka) — осад після виробництва горілки. Штраф 70 злотих за таку «провину» — яскравий приклад вигаданих підстав. Пуята — той самий підстароста, що згадується з Дроздом.
«Фалько — штраф до церкви» — Борко привласнив штраф, призначений до церкви (на релігійну інституцію). Це не тільки здирництво — це і посягання на церковні права.
«Кошулю prezentowała всьому місту» (Гаська Малярівна, 13 р.) — закривавлена сорочка як публічний доказ насильства перед громадою. Борко залишився непокараним — красномовний факт про стан правосуддя.
«Мені це вільно, як пану» (me to wolno jako Panu) — слова Борка при зґвалтуванні 11-річної Оришки, доньки Івана Дубини. Вписані до офіційного судового документу.
Мрлушка Тишівна — єдиний у документі запис про смерть жертви внаслідок злочину. Укладачі: «гріх чималий, важко писати через сором самих чоловіків». Ґвалт учинено, заманивши дівчину «до куделі» (прядіння).
Засвідчення: Роман Сайковський, Залібурський, Лінський — ці троє шляхтичів підписали весь реєстр під присягою. Самуїл Шмурило — нотаріус при возному.
«Чарівництво» як привід — у Велюні: Лешко Мельник звинувачений у переховуванні «чарівниці», Гриць Олешкевич — «сестра чарівниця». Обоє відкупилися. Жодне звинувачення не підтверджено.
«Борть у власній сосні» (Людинь, Мелько Голох) — за законами РП бджоли в панському лісі вважались власністю пана, навіть якщо дупло зробив сам селянин. Борко стягував за це навіть із тих, хто використовував власні сосни.
«Бобер» як привід (Берестечко) — полювання на бобрів було феодальною регалією. Селянам заборонено було їх ловити. Звинувачення у «пійманні» чи «продажу» бобра = великий штраф.
Рудник (Берестечко) — власник рудні (виробництва заліза з болотної руди). Борко взяв у нього 479 злотих готівкою + залізо возами без оплати. Це цілеспрямоване знищення промислового виробництва.
Іван Клюйка (Kliuiko) — 500 злотих «просто так, бо селянин заможний» (byle o kazycka ze chłop maietny). Колосальна сума — за неї можна було купити невелике стадо корів.
Лимха / Шмойло / Давид / Фалько — єврейські орендарі, які терпіли здирства нарівні з міщанами та селянами. Борко порушував їхні права так само, як права інших підданих Фірлея.
Священник Микольський — настоятель церкви Святого Миколая в Дубровиці. Тяжке в'язничення, насилання солдатів, стріляння над головою, рвання за волосся, волочіння по землі — фізичне переслідування духовенства за лояльність до Фірлея.
«Острови» (ostrowy) — Борко самовільно ввів плату за «острови» (ділянки серед боліт або лісу) навіть для тих, хто взагалі не мав бортей. Гордій Келовер — «убогий, який не має бортів» — і той мусив платити.
«Шахрайство з худобою» — найбільш кричущий епізод. Громада зібрала 500 злотих, щоб Борко посередничав у викупі 30 голів худоби від солдатів. Борко не викупив нічого, гроші залишив собі, худоба пропала у солдатів.
«Підпалив мій двір» (Залішани, Лаврін Сєкєж) — вигадана провина. Через неї Борко кільканадцять разів грабував двір Сєкєжа. Збитки — 520 злотих. Сама вигадка — безплатно.
«Тимка катували вогнем» (Залішани) — немилосердно палили (піддавали тортурам вогнем), звинувативши в крадіжці. Нічого не довели, але він втратив здоров'я і 50 злотих майна.
Нивецьк: 3000 злотих — громада сама підрахувала. Для порівняння: Сумаріуш 1642 р. фіксував дохід усього маєтку (9 фільварків) у 11 586 злотих. З одного лише Нивецька Борко взяв чверть цієї суми.
«Привілей від Власника» (Матвій Янушко) — селянин мав письмовий дозвіл від Дідича (Фірлея), який звільняв його від певних повинностей. Борко ігнорував цей документ і стягував кілька разів.
«Сіряка» Янка Довгого — найбільш абсурдний епізод: Янко впізнав свою вкрадену сіряку на злодієві й забрав її назад. Борко оштрафував Янка на 16 злотих і присудив повернути сіряку... злодієві.
«На своє весілля взяв у руки 25 злотих» (Прокіп Янкевич) — Борко безсоромно брав гроші з підданих навіть на власне весілля. Це окремо вписано до реєстру як окрема стаття збитків.
Вступна частина реєстру: представлення сторін, розграбування оренди Колайського, незаконне позбавлення посади війта Дрозда, збирання хабарів. Братів Лаворовичів призначено на місце законного урядовця.
Реєстр шкод, учинених у році тисяча шістсот шістдесят п'ятому їхніми милостями панами Борками в маєтку Дубровиця вельможного його милості пана Миколая Анджея на Домбровиці Фірлея, старости любельського, у воєводстві Берестейському повіті Пінському розташованому, які при Генералі шляхтою нижчепідписаною були підтверджені під присягою.
Розграбування оренди: Спершу, пана Колайського вигнавши з того маєтку, який через оренду (przez Aręde) на той час цим маєтком володів, забрали в нього ґвалтовно, попри його відомість (без його згоди), скрині повідкривавши, як у грошах, так і в рухомих речах: сріблі, олові, міді, конях, що донині пан Борек використовує, на [суму] щонайменше дванадцять тисяч золотих — які то шкоди їх милість пан староста йому готівкою мусив негайно (ex nunc) заплатити за вигнання того.
Місто Дубровиця. Війта Дрозда, поставленого власним дідичем привілеєм на війтівство, того скинув і з війтівства до в'язниці взято тяжкої, окувавши за ноги і руки. У того взяв кобилу, яка коштувала сто золотих; відкуповуючись із в'язниці, дав:
— раз сто золотих, потім тридцять два золотих
— підстарості його Пуяті — п'ятдесят золотих
— господині пані Борковій (що заступалася) — дванадцять золотих
— пану Єльському старому за причину — три золотих
— господині знову пояс за чотири золотих
— самому пану Борку — п'ять золотих
З тієї причини, що дідичеві був прихильний, це все поніс.
Брати Лаворовичі (Bracia Laworowiczowie), на війтівство від нього (Борка) поставлені, відкуповуючись: спершу човен, оббитий у дорогу, у того, хто їхав, видер вартістю сто п'ятдесят золотих; самого взяв до в'язниці, відкуповуючись із того — п'ятдесят золотих.
Той самий під час татарських тривог втікача, укладеного (майно) в човен, забрав під замком Сківого, застави (фанти) і всі рухомості забравши, готовими грошима взяв двісті сорок золотих, у речах (фантах) повернених на шкоду — тридцять золотих. Тому ж одного разу до в'язниці дружин обох братів і матір їхню взяв тяжко, і самого шукаючи вбити, у вікна стріляв, по городах і гумнах шукав.
Той самий другим разом, повернувшись зі Слуцька, взяв із собою до в'язниці [гарного купця], а в домі челяді наказав його пограбувати; відбили скрині, взяли йому сім червоних золотих (що становить вісімдесят чотири золотих) і всі рухомості купецькі забрали до замку.
Скани 2–4 (img0034–0036). Більш як 25 іменованих міщан пограбовані. Два єврейські купці. Духовенство. Покарання за лояльність до Фірлея. Засвідчення реєстру. Опис п'яти злочинів сексуального насильства.
Бажаючи звільнитися (eliberować), дав чотири золотих, табіну (тканини) штуку за п'ятдесят золотих, мадзелану штуку за дванадцять золотих.
У Цешка, брата його, взяв п'ятдесят золотих; той самий купував йому атласу на жупан і оксамиту на шапку, за ті послуги мусив пану Борку ще заплатити сто тридцять золотих безвинно.
Той самий Кульбаці за дванадцять золотих, позичковим способом через роки, [змусив] дати п'ятдесят золотих.
У Васька Шкута взяв кнура за десять золотих, готовими (готівкою) вісім золотих; тому ж челядь побили, свиней п'ятеро, коштують тридцять золотих, без вини.
Колишку без жодної вини: раз десять золотих, вдруге сім золотих п'ятнадцять грошів.
У Володкевича взяв згідно з правом одмерловщини коня за п'ятдесят п'ять золотих, готовими сорок п'ять золотих, шкіру на віз за шість золотих.
Маричичу взяв тридцять вісім золотих п'ятнадцять грошів. Лешку Володкевичу — двадцять золотих. Шевелі різнику м'яса на сім золотих. Давиду Лаворовичу — двадцять золотих. Селевоновичу Гарі Симовичу — вівцю [вартістю] п'ять золотих, готовими два золотих і п'ятнадцять грошів.
У Савки Сахіна в різний час безвинно здираючи — сто десять золотих, за сіль — два золотих і п'ятнадцять грошів.
У вдови Аврашової взяв під приводом жеребу (долі) безвинно двадцять п'ять золотих.
Івану Бахматовичу невинно за пожежу — десять золотих.
У Клима Шипиці взяв коня за шістдесят золотих, готовими, щоб війтом не був — тридцять золотих, телицю — двадцять золотих.
Гідорошевичу взяв із Володкевичового спадку шість золотих. Грицько Скрага [мусив] заплатити за звинуваченням тридцять золотих.
Микиті Тимкевичу в різний час за людськими наклепами сорок чотири золотих п'ятнадцять грошів; тому ж жита кіп чотири, снопів чотири — шістнадцять золотих; тому ж барана за три золотих.
У Германа Мелешкевича коня за сто сорок золотих (дав за того коня йому вісімнадцять золотих, завдавши шкоди на сто двадцять два золотих); тому ж хомут — шість золотих; тому ж скриню взяв за шість золотих; тому ж котлів три — двадцять шість золотих.
В Остапа взяв дружину, яку ув'язнив, закинувши їй нечестивість, чого не довівши, той мусив заплатити, викуповуючи [її], двісті золотих; той же, за млин судячись, заплатив битими талерами двадцять (що становить сто сорок золотих); тому ж млин відібрав назад до судового рішення (ad Decretu), той дав двадцять дев'ять золотих.
Давид, даючи в різний час різні речі та гроші без провини — сто п'ять золотих п'ятнадцять грошів.
Булатник Андрій вимушено дав сімнадцять золотих, тому ж жита взяв за шість золотих. Івану… [текст переходить на наступну сторінку]
Примітки до термінів:
Ratione — згідно з правом / під приводом.
Битий талер — срібна монета, яка в документі прирівнюється до 7 золотих (20 талерів = 140 золотих).
Червоний золотий (дукат) — золота монета, прирівняна до 12 золотих (7 червоних = 84 золотих).
Фанти — майно, забране під заставу або силою.
Одмерловщина — податок або право власності на майно померлого, який не залишив спадкоємців.
Далі (скани 3–4 · img0035–0036) — справи Мозола, єврея-орендаря Лимхи, єврея-орендаря Давида Старого, підстарости Пуяті, єврея-орендаря Шмойла, єврея Фалька, мельника Мисько, пухара Дмитра, Правосуда, паламаря, Антоника Явора, священника Микольського; скарга громади та свідчення про п'ять випадків насильства над дівчатами:
У Мозола взяв вола, звинувативши у злодійстві (той виправдався, але коштувало) — 30 злотих; ще троє овець — 9 злотих; гречки (татарки) за «смак поливаний» — 8 злотих; хату єврею продав — 16 злотих. Орендар Лимха, єврей, без жодної причини — 200 злотих (за те, що давав Шолайському за його тримання оренди) + 15 + 6 (шкіра) + віз + 15 (подарунок солдату) + 12 (шкатулка з оловом та міддю) + 15 (на нове господарство) + 36 (оправа перснів) + 10 (старовинні гроші на вуздечку) + 130 (два постави паклаку) + 9 — загалом понад 470 злотих. Фалько, єврей: штраф, призначений до церкви, Борко взяв собі — 20 злотих + 10 + 9 + 3 + 7 + 12.
У єврея Давида, старого орендаря, звинувативши, що «даєш знати про пана Фірлея», здер по два рази 125 злотих. Підстарості Пуяті — 12 + 30 (за сварку) + 30 («погана горілка») + 60 (мед із в'язниці) + 46 (збіжжя і горілки зі млина) + 70 (нібито «дитина винника впихнула когось у барду»).
Єврей Шмойло, орендар: видавши 375 злотих, повторно давав; атлас у Львові — 30; сукно — 25; нацьковано позивати — 5 + 15 (провина і витрати); кінь за 80 + горілка 20; не вистачало горілки на 18; пістолети не віддані — 27; загнаний кінь — 57. Загалом орендар Шмойло втратив понад 250 злотих.
Скарга громади: «З великим плачем і наріканням розповідають свої нестерпні кривди від пана Борка і готові присягнути». За час стації солдатів (asada) Борко брав з мешканців сотні злотих «складки», давав солдатам мало, собі лишав усе. Коли мешканці їхали до Вільна судитися разом з Дідичем та паном Гедройцем — за це накладав нові побори. Загальна сума поборів з Дубровиці: 4500 злотих. Подимне зібрав, але до скарбниці не вніс.
Злочини сексуального насильства:
1. Гаська Малярівна, 13 років (донька маляра) — наказав привести «нібито до роботи» і зґвалтував. Вона з плачем показала всьому місту закривавлену сорочку. Борко залишився непокараним.
2. Оришка, донька Івана Дубини, 11 років (родовитого міщанина) — вхопили ґвалтом і взяли до алькіра (кімнати). Борко сказав: «Мені це вільно, як пану».
3. Мрлушка Тишівна, донька міщанина і купця родовитого — заманена «до куделі» (прядіння), ґвалт учинено. Померла. «Також заміжніх ґвалтував, яких важко описати письмом через сором самих чоловіків».
4. Хвеська Борисівна — зі села Берестя, донька заможного селянина Гарника. У замку при куделі наказав взяти і зґвалтував.
5. Овдишка — зі села Орваниці, донька напрасника (старожитного і заможного селянина). Зі спанчизни (панщини) взявши, зґвалтував. «І багато інших по різних його селах діялося, чого через сором батьки таїли».
Засвідчення реєстру (Роман Сайковський — Генерал, Залібурський, Лінський). Поселення за річкою Случ. Метод Борка однаковий скрізь: вигадані приводи (чарівниця, бобер, лось), фіктивні збори, арешти.
Засвідчили: Роман Сайковський, Генерал (возний), власноручно · Томаш Залібурський, шляхта при Генералові, власноручно · Лінський, власноручно. Зі згоди присутніх підписує Самуїл Шмурило.
У всіх відібрав собі 60 овець по 5 злотих = 300 злотих. Наказав своїй економці (дворниці), щоб під приводом вовни, обвинувативши громаду, ті заплатили 50 злотих. Ялівок — 30 злотих. Відгодований кабан — 12 злотих, 16 гусей — 36 злотих. Громада засвідчила: загальна сума поборів — близько 2500 злотих.
— У Романовича (ловив рибу у своїх озерах — забрав сіті): 26 + 40 + 15 злотих
— У Степана Олешкевича насильно: 30 злотих
— Звинувачений у борті (яких не було): 70 злотих
— Тишко Бахматович (нібито чужі бджоли): 28 злотих
— Лешко Мельник (нібито переховує чарівницю): 60 злотих + борошно
— Гриць Олешкевич (нібито сестра чарівниця): 40 злотих
— Петро Курилович насильно: 70 злотих
50 овець без жодної причини — 250 злотих; фіктивний «старий податок» — 100 злотих. Ховдор-Війт звинувачений у «шепотінні» — вола 20 злотих + 13 злотих без причини. Федір і Данило за того ж війта — 8 злотих. Павло Ходакович без причини — 16 злотих. Васько Лахович (за розмову в корчмі!) ув'язнений — 30 злотих. Курил Федір — три борті бджіл: 6 злотих. Загальні збори з Білого: 1100 злотих.
Костюк: 4 ялівки (100 злотих) + 4 барани (20 злотих) + готівкою «бо заможний» (200 злотих) + котел (40 злотих) + штраф що сховав котел (30 злотих) + за нібито «вбиту сарну» (10 злотих). Янко Позняк — вівцю 5 злотих.
Щорічна складка за роки — 500 злотих. Мелько Голох: за борть у власній сосні — 100 злотих; ще три борті — 30 злотих. Брат Голоха (теж борть у своїй сосні) — 12 злотих. Два кабани — 20 злотих; хотів їх викупити, дав 5 злотих — і кабани пропали.
У Леховіків без вини — корова та коза (20 злотих) + 50 злотих («нібито мав бобра»). У Івана Краска безневинно — 200 злотих. У Явора Янушевича («бобра спіймав») — 50 злотих. У Степана Краска без вини — 7 злотих. У Гордія Семеновича без вини — 80 злотих. У Артема Бортника без причини — 20 + 20 злотих.
У Івана Клюйки (Kliuiko) — «byle o kazycka, бо селянин заможний» — 500 злотих. Колосальна сума: за такі гроші можна було купити невелике стадо корів.
Так і вся громада Берестецька — за роки збори, з яких при Борку залишалося майже все, нарахували 1000 злотих.
Рудникові, без вини, «давши будь-який привід (lada occasio)», у різні часи — 479 злотих, не згадуючи інших речей: заліза возами брав у нього й не платив. Це прицільне знищення промислового виробництва — Рудник був власником рудні (виробництва заліза з болотної руди).
Завершальна частина реєстру. Найбільша сума — Нивецьк: 3000 злотих. Найцинічніша історія — Стрільськ: Борко взяв 500 злотих «на викуп худоби», нічого не зробив. «Худобна афера». Катування вогнем у Залішанах.
Яхно Бухевич: два коні — 90 злотих; у Януша взяв товар, не заплатив — 15 злотих. Кононович (нібито мав котли) — 40 злотих. Васько Волинець без причини — 10+20+2 злотих. Лазарович — 20 злотих + 3 вівці. Сидір Потороша безвинно — 46 злотих. Лазор Кобрин — 8+7 злотих. Пархом Мишкевич — 4 злотих. Микита Юрсович безвинно — 40 злотих. Загальна «жовнірщина»: 1200 злотих. За ненадання 8 човнів власним коштом — ще 300 злотих.
Федір Мелешкевич: 80 злотих + 2 воли (60 злотих). Семен Боярчук «бо заможний» — 150 злотих. Грицько Тарасович: 3 воли (100 злотих) + 30 злотих. Вдова Куренята: вола зарізали, ще 3 голови забрали, викуп — 50+25 злотих. Тимох Нерода: 2 барани + вол + 5 злотих. Подимне: казав давати з 7 дворів як з 4-х; зібрав 706 злотих, до скарбниці не вніс.
«Худобна афера»: Солдати забрали 30 голів худоби (450 злотих). Громада зібрала 500 злотих і дала Борку — щоб він виступив посередником і викупив. Борко не викупив нічого, гроші залишив собі, нічого не давши солдатам. Худоба пропала у солдатів, гроші — у нього.
Василь Ходак, Війт — звинувачений у «фальшивій монеті» (чотири рази): 90+20+20+5 злотих. Лук'ян — 10 злотих. Іван Магдич кілька разів — 300 злотих. Васько Павлич — 300 злотих («бо заможний»).
Гаврило — 300 злотих «ні за що». Василь Сило — 300 злотих («бо заможний»). Демід — 30 злотих. Тарас Бачай — 20 злотих. Боян — 50 злотих. Денис — 50 злотих. Федір Бачай — 50+7 злотих 15 грошів.
Стрільців Шахівських звинуватив у вбивстві лося (вигадка) — закував у кайдани. Викупилися: 200+10+12+3 злотих. Яцько Мелещенич — 150 злотих. Мелешко — 30 злотих. Іван Блоич: не мав чим платити — взяли вола (25 злотих) і одяг (115 злотих). Мелешко Бондуркевич — 18+9 злотих. Григорій Дудка з братами — 25 злотих + 5 бортей бджіл (25 злотих). Микола з братом — 60 злотих.
Яків Петрулевич зі Степаном — 15+7 злотих 15 гр.+20 злотих. Павло та Лук'ян Юрки без причини — 150 злотих + 4 борті + корова + 3 вівці. Кіян — 10 злотих. Васько Юркович («пустий ґрунт») — 120 злотих + хата — 30 злотих. Матвій Янушко (мав привілей від Власника!) — 20+45+20+50+15+45 злотих — Борко ігнорував документ. Янко Довгий впізнав свою сіряку на злодієві й забрав — Борко оштрафував Янка на 16 злотих і присудив сіряку злодієві. Шимко і Янко Довгі («мур грозить») — пара волів (60 злотих). Волониця Довгого — 40 злотих 15 грошів. Мельник Терешко: 2 борті (15 злотих) + 30 злотих без вини. Мойсей — 3 злотих. Громада Нивецька підрахувала всі збори Борка: 3000 злотих.
Прокіп Янкевич, Війт: підводою через болота — волів утопив (50 злотих); на весілля Борка — 25 злотих; за сварку з сусідом — 5+10+4 злотих. Олексій Янкевич: за те, що не позивався коли хтось зірвав жменю гороху (!) — 40 злотих. Каліх Смольський (виправдався від звинувачення!) — мусив дати вола + шкуру — 60 злотих. Тимко: катований вогнем за нібито крадіжку — нічого не довели; втратив здоров'я і 50 злотих майна. Лаврін Сєкєж, Війт: вигадка «спалив мій двір» → кільканадцять разів пограбований. Збитки — 520 злотих. Загальні збори з Залішан: 600 злотих.
Прокіп Семенович (Бровки) — розробив пусті поля, за це 22 злотих. Калюх Кононович (Мочулища) — в різний час 170 злотих + вепр (8 злотих) + баран (13 злотих). Мартин Борисович (Мочулища) — 2 гривні = 16 злотих.
Засвідчили: Роман Сайковський, Генерал, власноручно · Томаш Залібурський, власноручно · Лінський, власноручно.
«1665 Реєстр збитків у маєтності Дубровицькій, вчинених Ясновельможним паном Борком. Службовець Ясновельможних панів Фірлеїв. Реєстр збитків підданих Я.П. Борка з року 1665.»
Реєстр 1665 р. — унікальне першоджерело для генеалогії Дубровиччини. Прізвища Лаворовичів, Бахматовичів, Олешкевичів, Позняків, Квасків, Довгих та десятків інших родин документально підтверджені ще в XVII ст. Багато з них можуть мати нащадків у сучасній Дубровиці та навколишніх селах.
Три збережені документи XVII ст. про Дубровицький маєток охоплюють 23 роки: 1642, 1650 і 1665. Ось що з них відомо достовірно.
Збіг прізвищ «Борек» (1650) і «Борко» (1665) помітний, але на основі наявних документів робити висновки про спорідненість — неможливо. Це питання для окремого архівного дослідження.
У Сумаріуші 1642 р. Дубровиця мала річний дохід 11 586 злотих і 20 озер. У Скарзі 1650 р. — 120+ порожніх господарств після Хмельниччини. У Реєстрі 1665 р. — лише з Нивецька витягнуто 3000 злотих, з Дубровиці — 4500. За 23 роки між 1642 та 1665 рр. маєток пережив повстання, польсько-московську війну, татарські напади і, нарешті, свавілля орендаря. Три документи разом складають трагічну трилогію Дубровиці XVII ст.
